Здібності та задатки як базові чинники обдарованості

«Здібності та задатки як базові чинники обдарованості»

Обдарованість – поєднання  трьох компонентів: мотивації, орієнтованої  на виконання завдання,  видатних розумових здібностей і креативності.

Вони є умовою успіху. Здібності тісно пов’язані  зі знаннями, уміннями й навичками людини, забезпечуючи  їх швидке надбання, закріплення й  ефективне застосування на практиці.

Значну роль у процесі своєчасного виявлення рис дитячої обдарованості,  розвитку й  формування особистості її носія відіграють батьки. Саме вони першими помічають обдарованість дитини, хоча це не завжди легко зробити, оскільки не існує якогось стереотипу обдарованості – кожна дитина проявляє свої здібності по-своєму. Розвиток здібностей чималою мірою визначають умови виховання, які або сприяють розкриттю здібностей, або, навпаки, призводять до того, що їх не реалізують.

Природною основою формування  здібностей є задатки-вроджені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, мозку, органів почуттів і руху.

Ступенями розвитку здібностей є обдарованість, талант і геніальність. І якщо геніальність – це доля не багатьох, то здібності до певних видів діяльності та здатність до творчості може й має розвинути кожний. 

Обдарованою, розумною прийнято вважати людину, яка здібна до досягнень, може знайти цікавий, несподіваний вихід зі складної ситуації, створити щось нове, легко набуває нових знань , робить те, що іншим не під силу.

Специфіка розвитку обдарованості кожної дитини полягає в спрямованості інтересів. Подальший розвиток здібностей відбувається в конкретній діяльності. Тож обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно й далі розвиватись за сприятливих умов або згасати за несприятливих.

Найвищий прояв розвинутих здібностей нерідко називають «талантом». Талант – це повне поєднання здібностей. Окремо взята ізольована здібність не може бути аналогом таланту, навіть якщо вона розвинена та яскраво виражена.

Талант настільки складне сполучення психічних якостей особистості, що не може бути визначений єдиною здібністю.

Найвищий щабель розвитку здібностей називають «геніальністю».

Геніальність – ступінь розвитку здібностей, який дозволяє особистості досягти вагомих результатів творчої діяльності в житті суспільства, у розвитку культури .Генії залишають слід в історії, створюють нові напрями в науці, мистецтві, техніці. Геній творить самостійно й оригінально, шукаючи відповіді на такі питання, яких інші люди не помічають. Геніям властива надзвичайна творча активність, бережливе ставлення до культурних надбань минулого. Вони швидше за інших усвідомлюють актуальні проблеми свого часу й силою свого розуму знаходять нові шляхи їх розв’язання.

Проблема здібностей людини – одна з основних теоретичних проблем психології і найважливіша практична проблема.

Кожна людина індивідуальна і здібності  відбивають її характер. Але здібності залежать від бажання, постійних тренувань і вдосконалень. І якщо в дитини немає бажання або захопленості, то здібності в цьому випадку розвинути не можна. Займаючись розвитком  своїх задатків, людина має прагнути до  того, щоб цей розвиток не був самоціллю. Головне завдання в тому, щоб бути гідною людиною, корисним   членом  суспільства. Тому  потрібно  працювати над формуванням особистості, над формуванням її позитивних  моральних якостей.

Здібності – це тільки  одна  сторона  людини, одна з її психічних властивостей. Обдаровані діти, що  вирізняються  високим  моральним рівнем, принциповістю,  моральними почуттями й  сильною  волею, приносили й  приносять  неабияку  користь суспільству.

.