Тести і поради для роботи з обдарованими дітьми

ТЕСТИ І ПОРАДИ

для роботи з обдарованими дітьми

1. Тест для батьків

“Чи допомагаєте Ви своїй дитині стати обдарованою людиною?”

1.     Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче й чесно.

2.     Серйозні запитання й висловлювання дитини я сприймаю серйозно.

3.     Я встановив стенд, на якому дитина може демонструвати свої роботи.

4.     Я не сварю дитину за безлад у кімнаті або на столі, якщо це пов’язано з творчим заняттям і її робота ще не закінчена.

5.     Я надав (ла) в розпорядження дитини кімнату або частину кімнати винятково для її занять.

6.     Я показую дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за її досягнення.

7.     Я доручаю дитині посильні клопоти.

8.     Я допомагаю дитині складати її особисті плани і приймати рішення.

9.     Я беру дитину в поїздки цікавими місцями.

10.                        Я допомагаю дитині поліпшувати результати її роботи.

11.                        Я допомагаю дитині вчитися, нормально спілкуватися з дітьми різних соціальних верств.

12.                        Я встановлюю розумні стандарти поведінки і стежу, щоб дитина їх дотримувалася.

13.                        Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша від інших дітей.

14.                        Я ніколи не караю дитину приниженням.

15.                        Я забезпечую дитину книгами та матеріалами для поглиблення її знань.

16.                        Я привчаю дитину мислити самостійно.

17.                        Я регулярно читаю дитині.

18.                        Я привчаю дитину до читання з малих літ.

19.                        Я спонукаю дитину вигадувати історії та фантазувати.

20.                        Я уважно ставлюся до індивідуальних потреб дитини.

21.                        Я щодня знаходжу час, щоб побути з дитиною сам-на-сам.

22.                        Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейних справ і подорожей.

23.                        Я ніколи не сварю дитину за допущені нею помилки.

24.                        Я хвалю дитину за вивчені вірші, розповіді, пісні.

25.                        Я навчаю дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

26.                        Я роблю практичні експерименти з метою виявлення пізнавальних інтересів дитини.

27.                        Я залучаю дитину до участі в різних іграх.

28.                        Я спонукаю дитину знаходити проблеми і вирішувати.

29.                        У заняттях дитини я знаходжу щось гідне похвали.

30.                        Я не хвалю її безпредметно й нещиро.

31.                        Я чесна (ий) в оцінці своїх почуттів стосовно дитини.

32.                        Не існує тем, які я повністю вилучаю з обговорення з дитиною.

33.                        Я даю можливість дитині дійсно приймати рішення.

34.                        Я допомагаю дитині дійсно бути особистістю.

35.                        Я допомагаю дитині знаходити телепрограми, які заслуговують на увагу.

36.                        Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її особистих здібностей.

37.                        Я ніколи не відмахуюся від невдач дитини, кажучи їй: “Я цього теж не можу”.

38.                        Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.

39.                        Я вірю в її здоровий глузд, довіряю їй.

40.                        Я волію, щоб основну частину роботи, за яку взялася дитина, вона виконувала самостійно, навіть якщо я не впевнений у позитивному результаті.

Оцінки результатів

0 – 8 балів – найнижчий, мінімальний рівень. Батьки дуже мало цікавляться життям дитини, байдужі до її інтересів, настрою, пригнічують її активність та допитливість.

9 – 20 балів – помірно сприятливий рівень, нижчий від середнього. Батьки підтримують дитину, цікавляться її проблемами, проводять з нею вільний час, але нерегулярно, час від часу.

21–24 бали – середній рівень, загалом сприятливий. Батьки позитивно ставляться до дитини, розвивають її самостійність, цікавляться її захопленнями, вміють заохотити, наштовхнути на нові проблеми.

25 – 36 балів – оптимальний рівень, вищий від середнього. Батьки досить тактовно й терпляче ставляться до надмірної активності дитини, стимулюють проблемність її мислення, розвивають самостійність і незалежність, багато часу проводять разом.

37 – 40 балів –  максимально високий рівень. На цьому рівні стимулювання здорового, розумового розвитку поступово перетворилося на так званий “парниковий ефект”. Батьки надто опікують свою дитину, їм слід охолодити своє виховне завзяття й дати більшу свободу як їй, так і собі [9, 8].

2. “Не проґавте вундеркінда!”

(Тест для батьків і вчителів)

1.         Ваша дитина навчилася читати рано, до шестирічного віку: самостійно – 7 балів, з чиєюсь допомогою – 5 балів.

2.         Читає багато книг, причому швидко – 2 бали.

3.         Сама чи з чиєюсь допомогою зацікавилася словниками й енциклопедіями – 2 бали.

4.         Легко навчилася читати, але має труднощі в читанні – 1 бал.

5.         Вчить уроки за зачиненими дверима, а друзі в неї, як правило, старші за неї – 2 бали.

6.         Воліє розмовляти зі старшими як рівна з рівними – 2 бали.

7.         Ставить багато різних каверзних запитань, заганяючи часом дорослих у глухий кут – 2 бали.

8.         У нього готові відповіді, здавалося б, навіть на найнесподіваніші запитання – 1 бал.

9.         Іноді розсіяний, але завжди вміє зробити на диво спритні узагальнення (скажімо, після перегляду кінофільму, телевізійної передачі або спостерігаючи за чимось) – 2 бали.

10.    Із задоволенням вступає в бесіду про оточуючий нас світ, дає свою оцінку явищам – 1 бал.

11.    З нудьгою ставиться до одноманітних справ, які стали звичними, – миття підлоги, посуду, виконання навчальних вправ, які не вимагають великих зусиль – 1 бал.

12.    Дуже чутливий до будь-якої несправедливості, якщо навіть це не стосується його самого – 2 бали.

13.    Любить жартувати й має почуття гумору – 2 бали.

14.    Має багатий словниковий запас і вміло використовує в розмові різні терміни – 2 бали.

15.    Любить складні ігри (шахи тощо), які вимагають певної кмітливості – 2 бали.

16.    У ранньому віці цікавиться тим, що вивчають старшокласники – 1 бал.

17.    Віддає перевагу різним заняттям, причому хоче робити все самостійно – 2 бали.

18.    Йому цікавий Всесвіт, питання світобудови і все, що стосується праісторії, тобто нашого споконвічного буття – 2 бали.

19.    У школі вчиться без особливих зусиль, швидко схоплює матеріал і має свою думку з багатьох питань – 2 бали.

20.    Досить розвинене почуття сприймання музики, прикладного мистецтва, навколишнього середовища, в усьому шукає гармонію – 2 бали.

За кожну позитивну відповідь на окреме запитання належить відповідна кількість балів (зазначена після запитання). Підраховуйте всі отримані бали.

Якщо сума не перевищує 9, то слід подумати про активізацію занять з дитиною в плані загального розвитку. Їй необхідно збільшити можливості для “проби сил” у різних галузях, тому що її здібності ще не проявилися.

Якщо сума балів 10 – 13, це свідчить, що ваша дитина має певні здібності, необхідно подбати про організацію спеціального розвитку її можливостей.

Сума понад 14 свідчить про неординарність вашої дитини. Можливо, вона вундеркінд. Для неї необхідна спеціальна програма навчання й розвитку, а також консультація психолога. Незалежно від того, які результати за попереднім тестом виявила ваша дитина, їй будуть корисні заняття, які сприяють розвиткові творчої уяви здібностей [25, 29]. 

3. Основні відмінності обдарованих дітей і відмінників [9, 8]:

	Відмінники:	Обдаровані:
1.	Знає відповіді.	Ставить запитання.
2.	Цікавиться.	Допитливий.
3.	Хороші думки та ідеї.	“Дикі” думки , ідеї.
4.	Наполегливо працює.	Грається, але отримує високі бали, особливо з творчих завдань.
5.	Відповідає.	Дискутує, додає подробиці.
6.	Слухає з цікавістю.	Виявляє гаряче сприймання, чутливість.
7.	Легко вчиться.	Вже знає. І коли тільки він це вчив?
8.	Потребує 6–8 повторень.	1–2 повторень достатньо.
9.	Розуміє ідеї.	“Конструює” абстракції.
10.	Проводить час з однолітками.	Більше до вподоби компанія дорослих.
11.	Розуміє значення.	Прагне скласти умовивід.
12.	Виконує домашні завдання.	Створює прожекти.
13.	Копіює.	Творить нове.
14.	Любить школу.	Любить пізнавати.
15.	Сприймає.	Інтенсивно досягає бажаного, підсилюючи самого себе.
16.	Запам’ятовує інформацію.	Перетворює інформацію.
17.	Має хорошу пазять.	Добре працює розум.
18.	Любить послідовність.	Любить складність.
19.	Готовий до дії, реагування, відповіді.	Уважно придивляється до життя і все помічає. Якщо гостро реагує,  то перебільшує.
20.	Задоволений своїми успіхами у навчанні.	Критично ставиться до себе й до інших і оголошує це.

4. Діагностика творчого мислення

Вивчення гнучкості побудови графічного образу

В основі цього методу лежить здатність будувати різні зображення на основі одного й того самого повторюваного графічного контуру. Даний тест був запропонований американським психологом Є.П.Торрансом 1962 року. Тест призначений для дітей від 5 до 9 років. 

Бланк тесту – це стандартний аркуш паперу з намальованими в два ряди однаковими контурними зображеннями (по вісім штук у кожному ряду). Зображення можуть нагадувати краплі, кола, зиґзаґи.

Інструкція дитині: “Використовуючи намальовані зображення, спробуй придумати й намалювати якнайбільше різних предметів і речей. Можна домальовувати до фігурок будь-які деталі й поєднувати фігури в один малюнок...”

Час виконання завдання обмежений 15 – 20 хвилинами (залежно від загального рівня розвитку дітей).

Головний показник творчого мислення тут – кількість ідей, відтворених дитиною. Підраховуючи їх, ми звертаємо увагу на кількість зображених предметних тем. Кожну нову тему оцінюємо новим балом.

Оцінювання здібності до гнучкої побудови графічних образів 

Рівень розвитку здібності	Вік
	6 років	8 років	10 років
Високий	5 і більше	8 і більше	9 і більше
Середній	3–4	6–7	6–8
Низький	1–2	1–5	1–5

Клас ____________________ школа_______________

Прізвище_____________________________________

Тест “Неіснуюча тварина”

Це рисунковий метод вивчення особистісних та інтелектуальних особливостей дитини 7–10 років. У даному варіанті ми опишемо тільки діагностику інтелектуальних якостей.

Інструкція дитині: “Зараз ти придумаєш тварину, яка в природі не існує і яку ти не бачив ні в книжках, ні в мультфільмі. Ти її намалюєш, назвеш і все про неї розповіси”. Після того, як дитина намалювала свою неіснуючу тварину, докладно описала її зовнішній вигляд (опис протоколюють), придумала їй назву, потрібно запитати: ”А тепер розкажи про її спосіб життя, як вона живе? З ким вона дружить? Що їй понад усе подобається? Вона чогось боїться?” Так розмова про спосіб життя істоти , з якою дитина якоюсь мірою ідентифікується, може навіть стати основою для непрямої клінічної бесіди.

Способи зображення неіснуючої тварини характеризують тип уяви, загальний підхід дитини до творчого завдання. Виділяють три основних способи зображення (виключаючи “нульовий” рівень, коли дитина малює просто реальну тварину – зайця, собаку, крокодила, людину...):

а) нову істоту збирають із деталей реальних тварин (тіло ведмедя, заячі вуха, пташиний хвіст...). Цей спосіб характерний для раціоналістичного підходу до творчого завдання;

б) за образом і подобою існуючих тварин дитина створює цілісний образ нової, неіснуючої тварини (хоча вона може віддалено нагадувати дракона, слонопотама чи щось інше). Цей тип зображення характерний для художньо-емоційного підходу до творчого завдання;

 в) за власне творчого складу уяви дитина створює абсолютно оригінальну істоту. Такий спосіб зображення зустрічається за будь-якого складу уяви – і раціонального, й художнього, якщо людина має реальні творчі можливості. Різниця між другим і третім способами конструювання полягає в тому, що другий побудований за стандартною схемою живої істоти: голова з очима, тулуб, кінцівки (хвіст, крила)... Тому вона завжди більш-менш схожа на щось існуюче.

Для кожного способу зображення виділяють рівні, які співвідносяться з рівнями загального інтелектуального розвитку. Для раціонального способу зображення важливий ступінь відхилення від реального зразка. (Якщо скомбіновано елементи п’яти тварин, це, звичайно, більш складний винахід, ніж собака з пташиним дзьобом). Для визначення рівня  художнього способу зображення виразним критерієм є ступінь своєрідності: неіснуюча тварина завжди щось нагадує, і чим більше вона схожа на щось існуюче (в природі чи в культурі), тим нижчий рівень виконання. Рівень власне творчого способу зображення визначає ступінь природності. Якщо зображення занадто вигадливе, то мова йде не стільки про оригінальність, скільки про оригінальничання: не про справжні можливості творчості, а про прагнення справити враження.

Підкреслену людиноподібність чи роботоподібність фігури неіснуючої тварини слід розглядати як прояв незадоволеної потреби в спілкуванні. У підлітків це явище майже нормальне: їм належить мати настільки високу потребу в спілкуванні, що вона майже ніколи не буває задоволена.

Опис способу життя неіснуючої тварини дає додаткову інформацію про інтелектуальний розвиток дитини. Так, усі названі органи повинні для чогось служити. Наприклад, якщо про намальовані роги нічого не сказано, то дитина швидше за все боїться агресії.

Орієнтованість дитини в реальності виявляється в тому, чи вистачає винайденій нею істоті всього необхідного для життя; чи не забуває дитина в розповіді про спосіб життя тварини про найголовніші життєві функції, насамперед – про харчування (про дихання молодші школярі замислюються рідко, про розмноження теж іще не зобов’язані піклуватися).  

 

Вивчення гнучкості у створенні слів

Завдання призначене для дітей віком від 7 до 10 років. Їм дано слово електростанція. Необхідно з літер цього слова скласти якнайбільше нових слів. Час виконання завдання – 5 хвилин. Двічі ту саму літеру в словах використовувати не можна. Завдання пред’явлено на окремому аркуші, на якому дитина записує й свої слова.

Для оцінки гнучкості ми підраховуємо кількість правильно складених слів. Показники творчої здібності розраховані на вік 8 – 9 років. Високий рівень розвитку здібності – 9 і більше слів. Середній рівень – 7–8 слів. Низький рівень – 6 і менше слів.

Вивчення гнучкості конструювання фраз

за початковими літерами слів

Дане завдання було запропоноване для вивчення творчого мислення американським психологом Дж.Гілфордом у 1959 році. Завдання призначене для дітей від 9 до 12 років.

Дітям пропонують написати якомога більше речень із чотирьох слів, у яких кожне слово починається з зазначеної літери.

У__________   у__________   у__________    м_________.

Завдання, як і попереднє, пред’явлено на окремому розлінованому аркуші.

Для оцінки гнучкості конструювання фраз підраховують кількість правильно складених речень. Фраза має обов’язково виражати якийсь зміст, а слова в реченні мають бути погоджені в роді, особі, числі й відмінку. Додавати інші слова чи прийменники не можна. Зазначені букви можна використовувати як прийменники. Час виконання завдання – 5 хвилин.

Оцінка результатів завдання

Рівень розвитку здібностей (кількість речень)	Вік дітей
	9 років	10 років	11 років
Високий рівень	3 і більше	4 і більше	4 і більше
Середній рівень	2	2–3	3
Низький рівень	0–1	0–1	0–2

[23, 162 – 174].

5. Поради батькам

(Як стимулювати творчу активність дитини)

1.         Забезпечуйте дитині максимальну самостійність у творчості. Не давайте їй прямих інструкцій, допомагайте діяти незалежно.

2.         Не робіть поспішних висновків. На основі ретельного спостереження й оцінки визначте сильні й слабкі сторони дітей.

3.         Не стримуйте ініціативи дітей і не робіть за них те, що вони можуть зробити самостійно. Можете тільки трішечки допомогти їм.

4.         Намагайтеся не квапитися із судженнями про результати творчості дітей.

5.         Пропонуйте дітям проблеми, що в них виникають, вирішувати творчо. Пробувати різні варіанти.

У будь-якому випадку дорослий повинен надавати дитині допомогу, але не “керувати” нею, не командувати, не регламентувати її творчу діяльність [25, 29].

6. Поради вчителям в роботі з обдарованими учнями

(поради відомих російських педагогів – академіка Олексія Матюшкіна, соросівських учителів Олександра Зільбермана, Назара Агаханова та
Миколи Константинова)

1.         До обдарованих дітей треба ставитися спокійно, не ображаючись на їхні “підколювання” й не помічаючи недоречних дотепів. Таким дітям живеться нелегко. Тому вчитель повинен створити таку атмосферу в класі, в якій успіхи “зоряної дитини” викликали почуття поваги (а не заздрощі чи роздратування). Інша крайність – “захвалювання викликає зарозумілість. Оцінка, яку дає вчитель, має бути вимогливою, суворою, але доброзичливою, щоб зміцнювати віру в успіх.

2.         такій дитині потрібно давати складніші завдання. На думку Н.Агаханова, кожне наступне завдання має бути більш складним, ніж попереднє, і водночас посильним.

3.         Методика М.Константинова (самостійне опрацювання учнем нової теми). На півріччя кожен одержує свою серію завдань різної складності, які треба вирішити самостійно. Після цього поступово завдання розбирають усім класом. Золоте правило М.Константинова: ентузіазм учителя має бути обмеженим.

4.         Якщо сфера інтересів і набір здібностей учня досить вузькі, вважає О.Зільберман, завдання вчителя – розвинути ці здібності максимально, щоб у майбутньому ця людина була здатна професійно використовувати наявні в неї здібності і стати винятковою у своїй галузі.

5.         Головна проблема масової школи – пристосовування під “середнього” учня або, що найнебезпечніше, під найслабшого учня, не бажаючи возитися з обдарованими “вискочками”. Тоді порада батькам: за можливістю віддайте дитину до спеціалізованої школи – з поглибленим вивченням тих або інших предметів. Талановитим дітям необхідне особливе середовище, необхідні труднощі, якщо хочете, оскільки легкі успіхи за низьких вимог і загального слабкому фону загрожують швидкою деградацією.

6.         Гуртки, студії, секції допоможуть дитині розвинути природний потенціал. Олімпіади, змагання теж корисні для того, щоб реально оцінити свої сили, самовдосконалюватися, не зупинятися на досягнутому. Перемога у будь-якому змаганні – незамінний стимул для подальшої діяльності, але не можна зациклюватися на перемозі й треба розумно переживати поразки.

7.         Порада від Олексія Матюшкіна: “Розвиваючи талант своєї дитини, не виховуйте з неї вундеркінда!” Деякі батьки штучно “створюють” вундеркінда, наймаючи для нього ледве не з дитячого віку штат викладачів. Бажаючи добра своєму вихованцю, турботливі мами й тата навіть не підозрюють, що завдають йому зло, віднімаючи у свого улюбленця дитинство і найчастіше позбавляючи його майбутнього. Заучену й переучену дитину чекає:

► перевтома;

► розчарування через комплекс незадоволеної гордині та нерозуміння оточуючих;

► відсутність друзів та елементарних практичних навичок;

► несформоване сімейне життя;

► зруйноване здоров’я.

Отже, необхідно вчити й розвивати дитину відповідно до її здібностей, а не амбіцій батьків. Також пам’ятайте, що різні види дитячої обдарованості виявляються в різні вікові періоди. Рання обдарованість – це як випередження в зростанні: просто якась дитина обігнала своїх однолітків. Треба бути готовим до того, що через декілька років вони її наздоженуть, а може, й переженуть, і її доросла кар’єра не буде такою блискучою, як навчання в школі. Для того, щоб процвітати в дорослому житті, сучасній людині необхідно бути менеджером своїх ідей і вміти просувати їх на ринку послуг [26, 15].

7. Діагностика обдарованості

Ознаки обдарованості дітей різного віку

(за А.І.Доровським)

Раннє дитинство (1 – 3 роки). Невгамовна цікавість, нескінченні запитання, вміння стежити за декількома подіями, великий словниковий запас, захопленість словесним розфарбовуванням, розвинута мова, вживання складних слів і речень (розгорнутих). Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість у досягненні результату в сфері, якою цікавиться, здібності до малювання, музики, лічби, нетерплячість і поривчастість, винахідливість і багата фантазія.

Дошкільний період (4 – 7 років). Відмінна пам’ять, інтуїтивні стрибки (перескакування через “поверхи”), яскрава уява, нечіткість у розмежуванні реальності й фантазії, перебільшені страхи, егоцентризм, тонка моторна координація, віддає перевагу товариству старших дітей та дорослих. Добрий, відкритий, тямущий; чудове володіння мистецтвом мовної комунікації; величезна допитливість, винайдення власних слів, схильність до активного дослідження навколишнього; гостре реагування на несправедливість.

Шкільний період (8 – 17 років).  Успіх у багатьох починаннях, високі результати, потреба в колекціонуванні, класифікації, із задоволенням приймає складні й довгострокові завдання, чудове почуття гумору, розвинута оперативна пам’ять, сформованість навичок логічного мислення, виражена направленість на творче виконання завдань, володіння основними компонентами вміння навчатися, оригінальність словесних асоціацій, побудова чіткого образу майбутньої діяльності, створення в уяві альтернативних систем.

Дорослий період (після 18 років). Легкість засвоєння нових ідей і знань, комбінування знань оригінальними способами, гнучкість у концепціях, способах дій, соціальних ситуаціях. Дуже добре розвинуті навички спілкування, відкритий, дружелюбний, цінує гумор. Жива й безпосередня уява. Не тамує своїх почуттів та емоцій. Активний, наполегливий, енергійний, схильний до ризику. Нетерплячий під час виконання рутинної роботи, віддає перевагу складним завданням. Незалежний у судженнях, поведінці [24, 18].